Чому корейці використовують різні дієслівні закінчення, розмовляючи зі старшими людьми? Чому японські працівники змінюють спосіб опису своїх керівників, коли говорять із клієнтами? І чому в’єтнамці звертаються до незнайомців словами на позначення родичів, як-от «старший брат» або «тітка»?
Відповідь криється у формах пошанної мови — мовних формах, що виражають повагу, соціальні стосунки та відмінності у статусі.
У кожній мові є способи висловлювати ввічливість, але в деяких мовах ці відмінності безпосередньо закладені в граматиці та лексиці. Корейська, японська, яванська та низка інших мов мають особливо розгалужені системи, що впливають на повсякденне спілкування.
Розуміння пошанних форм допомагає побачити, як мови відображають соціальні стосунки, культурні очікування та способи взаємодії людей.
Що таке пошанні форми?
Пошанні форми — це слова, титули або граматичні форми, які використовують для вираження поваги, пошани чи соціальних стосунків. Вони допомагають мовцям зважати на відмінності у віці, статусі, повноваженнях або ступені знайомства.
Знайомі приклади в англійській мові — це титули на кшталт «Mr.», «Mrs.», «Dr.», «Professor» і «Your Honor».
В інших мовах пошанні форми мають набагато ширше застосування. Замість того щоб просто додати титул, мовці можуть змінювати займенники, дієслова, закінчення речень або цілі пласти лексики.
Пошанні форми можуть виконувати кілька функцій:
- Виражати повагу: визнавати старший вік людини або її авторитетне становище.
- Позначати соціальний статус: зважати на професійне звання чи інші соціальні відмінності.
- Виражати скромність: шанобливо описувати власні дії.
- Позначати соціальну дистанцію: розрізняти формальні стосунки та близьку дружбу.
- Визначати характер стосунків: використовувати різні форми звертання залежно від віку, ступеня знайомства чи соціальних ролей.
Не кожен мовний засіб для вираження таких стосунків є пошанною формою у вузькому лінгвістичному значенні. Деякі з них точніше називати формами звертання, маркерами ввічливості або мовними регістрами.
Утім, часто вони діють разом і формують те, як люди спілкуються.
Пошанні форми та ввічливість: у чому різниця?
Пошанні форми й ввічливість тісно пов’язані, але це не одне й те саме.
Ввічливість — це широке комунікативне явище, що охоплює способи виявлення уваги до співрозмовника, налагодження стосунків і дотримання соціальних очікувань.
Пошанні форми — це конкретні мовні засоби, які традиційно виражають повагу, пошану або соціальні стосунки.
Розгляньмо такі англійські речення:
| Вислів | Пошанна форма? | Ввічливо? |
|---|---|---|
| «Please close the door.» | Ні | Зазвичай так |
| «Thank you very much.» | Ні | Так |
| «Professor Smith, could you help me?» | Так | Так |
| «You're completely wrong, Professor Smith.» | Так | Може бути неввічливо |
| «Hey, could you give me a hand?» | Ні | Може бути ввічливо |
Слово «please» — це маркер ввічливості, а не пошанна форма у звичайному розумінні. Натомість «Professor» — це почесний титул, навіть якщо решта речення звучить неввічливо.
У таких мовах, як корейська та японська, розрізнення складніше, адже ввічливі мовні форми можуть самі належати до пошанних.
Лінгвісти часто розрізняють:
- Пошанні форми щодо адресата: засоби, що виражають пошану до співрозмовника.
- Пошанні форми щодо особи, про яку йдеться: засоби, що виражають повагу до згадуваної людини.
- Самопринижувальні форми: вислови, у яких мовець або його дії змальовуються шанобливо й скромно стосовно інших.
Людина може використовувати пошанні форми, не будучи по-справжньому люб’язною. Так само можна спілкуватися шанобливо й без пошанної лексики.
Типи пошанних форм
Системи пошанних форм у різних мовах істотно відрізняються. Водночас є кілька поширених моделей, які допомагають зрозуміти, як вони працюють.
1. Почесні титули
Титули — одні з найвпізнаваніших пошанних форм.
Приклади з англійської:
- Mr. і Ms.
- Dr. і Professor
- Sir і Madam
- Your Honor
- Your Majesty
Подібні титули існують у багатьох інших мовах.
У корейській 선생님 (сонсеннім) означає «учитель» і також може бути шанобливою формою звертання.
У японській суфікс -san часто додають до особистих імен як шанобливу або ввічливу форму звертання.
2. Пошанні займенники та форми звертання
У деяких мовах є формальні й неформальні способи звертатися до іншої людини.
У французькій tu використовують у близькому або неформальному спілкуванні, а vous — у формальному або звертаючись до кількох людей.
У в’єтнамській система реляційних форм звертання значно ширша: використовують слова anh, chị, cô і chú залежно від стосунків і соціального контексту.
3. Пошанні дієслівні форми
У деяких мовах дієслово змінюється, щоб виразити повагу.
Наприклад, у корейській звичайне дієслово 먹다 (мокта), що означає «їсти», відрізняється від пошанної форми 드시다 (тисида).
Подібне розрізнення є в японській між 食べる (таберу) і 召し上がる (месіагару).
4. Пошанні мовні рівні
У деяких мовах є кілька мовних регістрів, які впливають на побудову цілих речень.
У корейській мовні рівні позначають різними закінченнями речень. У яванській між фамільярним і шанобливим мовленням існують значні лексичні відмінності.
У таких системах мовцям доводиться зважати на соціальні стосунки протягом усієї розмови, а не просто добирати відповідний титул.
Пошанні форми в різних мовах
Пошанні системи особливо помітні в кількох азійських мовах, хоча мовні засоби вираження пошани існують у всьому світі.
Корейська: повага, закладена в граматиці
Корейська відома своєю розгалуженою системою пошанних форм, яку загалом називають 높임말 (нопіммаль).
У корейській розрізняють ввічливість щодо слухача та повагу до людини, яка виконує дію.
Ось три способи сказати «дякую»:
| Корейською | Романізація | Стиль мовлення |
|---|---|---|
| 감사합니다 | Gamsahamnida | Формальний ввічливий |
| 고마워요 | Gomawoyo | Неформальний ввічливий |
| 고마워 | Gomawo | Невимушений |
Доречний вислів залежить від таких чинників, як формальність ситуації, ступінь знайомства та стосунки між мовцями.
У корейській також є пошанні дієслова.
Наприклад:
| Звичайна форма | Пошанна форма | Значення |
|---|---|---|
| 먹다 (мокта) | 드시다 (тисида) | Їсти |
| 자다 (чада) | 주무시다 (чумусида) | Спати |
| 있다 (ітта) | 계시다 (кесида) | Бути або перебувати |
Уявімо, що хтось запитує, чи їла інша людина.
- 밥 먹었어요? (Пап могоссойо?) Ввічливе запитання зі звичайним дієсловом.
- 식사하셨어요? (Сікса хасьоссойо?) Ввічливе запитання з додатковим маркуванням пошани.
Обидва речення можуть бути доречними, але друге прямо виражає повагу до людини, про яку запитують.
Корейські пошанні форми тісно пов’язані з віком і ієрархією. Молодші мовці зазвичай використовують ввічливе мовлення, звертаючись до старших, особливо якщо вони не близькі.
Однак вік — не єдиний чинник. На вибір мовних форм також впливають професійні стосунки, ступінь знайомства та ситуація спілкування.
Близькі друзі часто розмовляють на 반말 (панмаль) — невимушеному мовному рівні.
Отже, тим, хто вивчає корейську, потрібно розуміти не лише граматику, а й стосунки між мовцями.
Японська: шанобливе та самопринижувальне мовлення
У японській є складна система пошанної мови, відома як 敬語 (кейґо).
Зазвичай виділяють три основні категорії:
- Сонкейґо (尊敬語): шанобливе мовлення, що підносить дії іншої людини.
- Кендзьоґо (謙譲語): скромне мовлення, що виражає пошану через опис дій мовця або його групи.
- Тейнейґо (丁寧語): ввічливе мовлення, спрямоване до слухача.
Розгляньмо японське дієслово зі значенням «їсти»:
| Форма | Японською | Функція |
|---|---|---|
| Звичайна | 食べる (таберу) | Нейтральна |
| Шаноблива | 召し上がる (месіагару) | Виявляє повагу до того, хто їсть |
| Скромна | いただく (ітадаку) | За відповідних обставин виражає скромність |
У японській також важливо розрізняти людей зі своєї групи та тих, хто до неї не належить.
Наприклад, працівник може використовувати шанобливе мовлення, звертаючись безпосередньо до свого керівника. Однак, обговорюючи цього керівника із зовнішнім клієнтом, працівник може вживати самопринижувальні форми.
Це підкреслює особливу рису японських пошанних форм: вони відображають не лише статус окремої людини, а й стосунки між групами.
Яванська: різна лексика для різних стосунків
Яванська, якою розмовляють переважно на індонезійському острові Ява, має розгалужену систему мовних рівнів.
Два основні регістри:
- Нґоко: фамільярне або неформальне мовлення.
- Крама: більш шанобливе або формальне мовлення.
У яванській також використовують спеціальну пошанну лексику.
Наприклад, дію «їсти» можна виразити кількома словами:
| Яванською | Типове вживання |
|---|---|
| Mangan | Звичайна лексика фамільярного регістру |
| Nedha | Лексика ввічливого регістру |
| Dhahar | Пошанна лексика, коли йдеться про те, що їсть шанована людина |
Доречний вибір залежить від стосунків мовця зі слухачем і з людиною, про яку йдеться.
Такі відмінності не обмежуються окремими висловами. У різних регістрах можуть змінюватися звичайні слова на позначення повсякденних дій і предметів.
На відміну від корейської, де важливу роль відіграють граматичні закінчення, яванська виражає багато соціальних відмінностей за допомогою лексики.
В’єтнамська: повага через займенники та терміни спорідненості
У в’єтнамській є складна система соціальних форм звертання, хоча вона працює інакше, ніж пошанна граматика корейської чи японської.
Замість того щоб широко змінювати дієслова, в’єтнамці добирають займенники та форми звертання відповідно до віку, стосунків, ступеня знайомства й соціального становища.
Розгляньмо запитання «Ти вже їв/їла?»:
| В’єтнамською | Типовий контекст |
|---|---|
| Bạn ăn cơm chưa? | Нейтральне або дружнє звертання |
| Anh ăn cơm chưa? | Звертання до людини, яку називають anh |
| Chị ăn cơm chưa? | Звертання до людини, яку називають chị |
| Bác ăn cơm chưa ạ? | Шанобливе звертання до старшої людини |
Багато в’єтнамських форм звертання походять від назв родинних стосунків.
Наприклад, anh означає «старший брат», chị — «старша сестра», а cô або chú можуть означати «тітка» або «дядько».
Ці слова широко вживають і поза родиною.
Молодша людина може звернутися до старшого незнайомця як anh або chị, а старша — назвати молодшого em.
У в’єтнамській також є частки ввічливості, наприклад ạ, що передає пошану.
Не всі займенники спорідненості є пошанними формами у вузькому значенні. Багато з них передусім визначають соціальні стосунки, а не просто виражають повагу.
Утім, ця система виконує подібну комунікативну функцію, допомагаючи мовцям налагоджувати доречні міжособистісні стосунки.
Тайська: частки ввічливості та королівська лексика
У тайській соціальні стосунки передають за допомогою займенників, титулів, часток ввічливості та спеціальної лексики.
Серед найвпізнаваніших рис — частки ввічливості в кінці речення, як-от ครับ (кхрап) і ค่ะ (кха).
Їхнє вживання традиційно залежить від статі мовця та типу висловлювання.
У тайській також є спеціальна лексика для королівської родини, відома як ราชาศัพท์ (рачасап).
До неї належать окремі слова для звичайних дій, майна й частин тіла, коли йдеться про членів королівської родини.
Отже, тайська показує, як загальні маркери ввічливості можуть співіснувати в одній мові з вузькоспеціальною почесною лексикою.
Європейські мови: формальні та неформальні займенники
Пошанні системи існують не лише в Азії.
У багатьох європейських мовах є формальні й неформальні займенники другої особи — явище, яке зазвичай називають розрізненням T–V.
| Мова | Неформальне «ти» | Формальне «ви» |
|---|---|---|
| Французька | Tu | Vous |
| Німецька | Du | Sie |
| Іспанська | Tú | Usted |
| Італійська | Tu | Lei |
| Російська | Ты (ty) | Вы (vy) |
У французькій tu зазвичай уживають із друзями, рідними та людьми, з якими стосунки близькі. Vous використовують у формальніших ситуаціях і звертаючись до кількох людей.
У німецькій так само розрізняють du і Sie.
Ці відмінності можуть впливати не лише на вибір займенника, а й на узгодження дієслова.
Однак такі системи зазвичай менш розгалужені, ніж граматичні й лексичні системи пошанних форм у корейській, японській чи яванській.
Колись в англійській розрізняли «thou» і «you», але в сучасній літературній англійській переважно використовують «you» незалежно від соціальних стосунків.
Натомість англомовні мовці частіше покладаються на титули, тон, непрямі прохання та інші стратегії ввічливості.
У яких мовах системи пошанних форм найрозгалуженіші?
Загальноприйнятого рейтингу мов за складністю пошанних систем не існує.
Різні мови передають соціальні стосунки різними засобами, тому їх важко безпосередньо порівнювати.
Однак кілька мов вирізняються особливо.
| Мова | Характерна риса |
|---|---|
| Корейська | Кілька мовних рівнів і граматичні маркери пошани до суб’єкта |
| Японська | Шанобливі, скромні та ввічливі мовні форми |
| Яванська | Значні лексичні відмінності між мовними регістрами |
| Балійська | Мовні рівні, пов’язані із соціальними стосунками та традиційним статусом |
| Тибетська | Спеціальна шаноблива лексика |
| Тайська | Частки ввічливості та спеціальна королівська лексика |
| В’єтнамська | Розгалужена система реляційних займенників і звертань на основі родинних термінів |
Корейська та японська особливо подібні тим, що в обох є граматикалізовані системи, які розрізняють повагу до слухача й повагу до інших людей.
Яванська та балійська вирізняються розгалуженими мовними рівнями, що ґрунтуються на лексиці.
У в’єтнамській особливо цікава центральна роль відносного віку й міжособистісних стосунків у повсякденних формах звертання.
Ці відмінності не означають, що одна мова шанобливіша за іншу. Вони лише відображають різні способи передавання соціальної інформації.
Чому в деяких мовах системи пошанних форм розгалуженіші?
Системи пошанних форм розвиваються під впливом мовної історії, суспільного устрою та культурних інституцій.
У деяких частинах Східної Азії конфуціанські традиції історично підкреслювали стосунки між батьками й дітьми, учителями й учнями, правителями й підданими, а також між старшими та молодшими.
Ці традиції вплинули на уявлення про ієрархію та шанобливу поведінку в таких суспільствах, як корейське, японське, китайське та в’єтнамське.
Однак конфуціанством не можна пояснити всі розгалужені системи пошанних форм.
Складні мовні регістри яванської сформувалися під впливом інших історичних і культурних традицій. Тайська й тибетська також розвинули особливі системи під впливом місцевих інституцій, релігії та соціальних норм.
Пошанні форми не є простим відображенням того, наскільки ієрархічним є суспільство.
Навіть у мові з відносно невеликою кількістю граматичних пошанних форм можуть існувати сильні очікування щодо поваги й належної поведінки.
Основна відмінність полягає в тому, скільки соціальної інформації зазвичай передається за допомогою граматики та лексики.
Чи зникають пошанні форми?
Пошанні форми продовжують змінюватися разом із суспільством і способами спілкування.
У Кореї та Японії традиційні пошанні форми залишаються важливими у бізнесі, освіті та обслуговуванні клієнтів, хоча уявлення про ієрархію змінюються.
У певних онлайн- і комерційних ситуаціях в’єтнамці дедалі частіше використовують нейтральні форми звертання, але реляційні займенники й далі відіграють центральну роль у повсякденному спілкуванні.
Цифрове середовище також створює нові труднощі.
Під час онлайн-розмови люди можуть майже нічого не знати про вік, соціальний статус чи походження співрозмовника. Тому вони можуть починати з ввічливих або нейтральних висловів, а згодом змінювати мовлення відповідно до розвитку стосунків.
Ці зміни не обов’язково означають, що люди стають менш шанобливими.
Вони радше показують, як мовне вираження поваги пристосовується до нових соціальних обставин.
Чому пошанні форми важливі для перекладу
Пошанні форми ускладнюють переклад, адже мови не завжди передають однакову соціальну інформацію.
Розгляньмо англійське речення:
«Are you coming tomorrow?»
В англійській не уточнюється вік слухача, його соціальне становище чи стосунки зі співрозмовником.
Корейською це можна перекласти кількома способами:
- 내일 와? (Нейль ва?) Невимушено.
- 내일 와요? (Нейль вайо?) Ввічливо.
- 내일 오세요? (Нейль осейо?) Ввічливо, з маркером пошани.
- 내일 오십니까? (Нейль осімнікка?) Формально й ввічливо, з маркером пошани.
Усі ці речення передають приблизно те саме основне запитання, але виражають різні міжособистісні стосунки.
Неправильно обрана форма може зробити переклад надто фамільярним, надмірно формальним або неввічливим.
Подібні труднощі виникають і під час перекладу між англійською та в’єтнамською.
Займеннику «you» залежно від контексту можуть відповідати bạn, anh, chị, em, cô та кілька інших форм.
Лише дослівний переклад не завжди допомагає визначити доречний варіант.
Це особливо важливо для систем машинного перекладу. Навіть граматично правильний переклад може не передавати належного рівня формальності чи поваги.
Традиційні системи машинного перекладу, зокрема багато нейронних моделей, що перекладають окремі речення, можуть мати труднощі, коли правильна пошанна форма залежить від інформації, якої немає в початковому реченні.
Наприклад, перекладаючи «Can you help me with this?» корейською, потрібно обрати різні форми залежно від того, чи слухач — близький друг, старший знайомий або керівник високого рангу.
Не знаючи характеру стосунків, система перекладу змушена робити припущення.
Тож точний переклад має передавати не лише значення речення, а й його соціальний і культурний підтекст.
Висновок
Пошанні форми показують, що мови виражають більше, ніж буквальний зміст. Корейська та японська закладають повагу в граматику й лексику, яванська використовує відмінні мовні регістри, а в’єтнамська значною мірою спирається на реляційні займенники й терміни спорідненості. Попри відмінності, ці системи допомагають мовцям орієнтуватися у взаєминах, визначати ступінь близькості та виражати повагу.
Вони також висвітлюють одну з проблем перекладу: важливо передати не лише те, що хтось говорить, а й те, як саме він це каже та до кого звертається. Звичайні системи машинного перекладу можуть мати труднощі, коли вибір доречної пошанної форми залежить від контексту, прямо не зазначеного в оригіналі.
Розвиток ШІ та великих мовних моделей допомагає долати цю проблему. Зважаючи на ширший контекст, цільову аудиторію та стиль спілкування, інструменти перекладу на основі ШІ, як-от Lexibird, можуть допомагати створювати переклади, що краще відображають соціальні стосунки й культурні очікування. Однак навіть найсучасніші моделі не завжди можуть визначити відсутній контекст, тому людське судження залишається важливим.
Зрештою, розуміння пошанних форм нагадує нам, що мова — це не лише засіб обміну інформацією. Це також спосіб виражати стосунки між людьми.
